Кожен з нас часто з журбою і якийсь прихованим смутком згадує дитинство і молодість. Кому не хотілося б знову посидіти з гітарою біля багаття або просто на лавочці у дворі і зіграти свої улюблені дворові або бордові пісні. Можна навіть скласти власні п’єси для гітари або скористатися численними репертуаром Розенбаума, Висоцького та інших не менш знаменитих артистів.

Але, час дитинства проходить і вже через п’ять або десять років люди з якимось перевагою дивляться на таких же хлопців або дівчат, що сидять на лавочці з гітарою і співали «вічний» репертуар про любов, свободу і життя. А прийшовши додому багато «дорослих» знову з тугою дивляться у вікно і намагаються почути хоча б частину мелодії гітарного перебору.